П’ятничанський замок-палац, який розташований за адресою вул. Мічуріна, 32. Історія цього палацу дуже цікава. Особливо вражає, наскільки богатим було облаштування кімнат, колекції книг, зброї, картин і статуй. На жаль, сьогодні це вже не палац. Там розташована адміністрація ендокринологічного диспансеру з обдертими тильними стінами. Такий самий і парк. Дивитися там взагалі нема чого…
Якщо не помиляюсь зараз приміщення використовується як житлове, фасад трошки відреставрували. Будівля знаходиться посеред парку! В парку гарна галявина, а також обллаштований дитячий майданчик!
Гарний палац у стилі класицизм. Збудований в середині XVIII століття. В часи більшовицького наступу був сплюндрований і спалений. Залишилася лише головна будівля (галереї повністю знищені). Нині в будівлі знаходиться медичний заклад. Також, навколо палацу частково зберігся старовинний парк, про що свідчать старі дерева.
Локація просто неймовірна на базі Ендокриндиспансеру, як і будівля Потоцьких, яка "дожила" до наших днів. Шкода, що знаходиться у незадовільному стані.
Це історичне місце вінничини, цікава історія поколінь родини Грохольських! Але на жаль там потрібно працювати та працювати в напрямку реконструкції садиби та оновлення чудо-парку!
Нажаль, ще одне цікаве місце стоїть занедбане. В колишньому палаці розташовується адміністрація ендокренологічного диспансера. Стіни обдерті парк зарослий хащами, доріжки не облаштовані. Кажуть тут не має на що дивитися - так не має, але поки є хоч сама будівля її варто побачити адже якщо ситуація не зміниться її теж не буде. Якщо піти сюди пішки з центрального парку по вулиці Лесі Українки, а потім Грохолиських то відразу при вході на територію росте дуб посаджений у 1757 році та ще кілька столітніх дерев.
Красивый парк, есть лавочки и детская площадка. На территории усадьбы расположены памятка архитектуры конца 18 века - дворец Грохольских. Примечательно, что дворец достаточно хорошо сохранён, но некоторые фрагменты основного здания требуют ремонта, в частности крыша, дырки в которой заложены матрасами.
Замок наче відреставровано, але дивитися можна лише з фронтової частини. Можливо для невибагливих туристів і підійде, але ніяких зручностей чи облаштування тут не має. Стежки в парку довкола не облаштовані, а сама його територія підтоплюється, тому велосипедом там їхати мабуть не варто.
Гарний відреставрований маєток у стилі модерн з елементами класицизму. Нині в будівлі знаходиться медичний заклад. Також, навколо палацу частково зберігся старовинний парк, про що свідчать старі дерева.
Зараз тут знаходиться медичний заклад, для туристів місце не адаптоване, особливо дивитись нічого, окрім декількох старих будівель. Можна завітати, якщо ви у Вінниці і у вас дуже багато вільного часу.
Ничего особенного, есть где прогуляться с ребенком, две детские площадки. Мало лавочек и урн, особенно по дорожке в сторону Кореи. Дорожку сделали отличную, но лавочек там нет, а жаль, и ногда так охота там присесть и подышать воздухом, не доходят до детской площадки.
Крыша и часть фасада в плохом состоянии, хотя есть табличка о финансировании. Возможно что-то иное финансировали. В целом есть над чем работать, чтобы сделать маленький уютный парк. Пока просто зеленые насаждения с историческим бэграундом
Місце з багатим минулим. Але зараз і не скажеш, що колись тут був розкішний палац, з великою бібліотекою і величезною колекцією зброї. Якби я не знав історію цієї будівлі, навряд чи звернув би на неї увагу. От якби ще половину відреставрувати і опікуватись цією будівлею як належить, це можна було б назвати туристичною пам'яткою. А ще, на мою думку, тут винні більшовики. Навіщо було руйнувати такий чудовий (мабуть) палац? Чим він їм заважав? Слава Богу хоч щось лишилось. Не те що в Стрижавці.
Здание не приметное, там вроде больница, что-ли. А вот сам парк - это действительно стоит внимания, старые, величественные ели и сосны, которые украшают парк, что зимой, что лето. Сказочный парк. Замок Вы не заметите, будьте уверены, если есть такая природа =)
Если вы хотите просто посмотреть на дворец, как на достопримечательность - есть вероятность разочарования. Здание реконструировано снаружи, но как-то частично. Возможно это нам так неповезло, но хотелось бы видеть, что о таких памятках все таки заботятся.